Питання праворозуміння вирішується по-різному не тільки в різних правових системах, але й в межах однієї системи. Можливо, саме тому проф. Козюбра, звертаючись до цієї проблеми, в першу чергу вказав на необхідність не абсолютизувати дефініції. До речі, визначення поняття права так і не прозвучало.

Микола Іванович Козюбра розмову про різні підходи до праворозуміння почав із того, що починаючи з Античності існувала думка про можливість знаходженя універсального поняття права. Завдання – з’ясувати це поняття. Наполегливі спроби його віднаходження дійсно робилися. І лише в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. змінилися підходи: сьогодні західна правова думка схильна до того, що будь-яке визначення права не має підстав для існування. Прагнути універсального визначення – це ілюзії. Адже проблема не у визначенні, а у розумінні права.

Як на мене, то відмова від того, щоб надати визначення праву (особливо коли йдеться про курс з загальної теорії права для студентів), не вирішить проблему різного розуміння права. Навпаки, саме існування різних підходів до такого розуміння змушує нас визначитись із тим, що ми будемо розуміти під правом в межах цього навчального курсу (тобто маємо домовитися про терміни). Звичайно, попередивши студентів про те, що існують й інші підходи до розуміння права (а отже, це знаходить вираження в існуванні різних визначень самого поняття права).

Микола Іванович також підкреслив, що не можна перебільшувати значення процесу інтелектуального пізнання в осмисленні права. Адже процес пізнання спрямований на пошук істини (а значить йдеться про відносини суб’єкта і об’єкта). Коли ми говоримо про право, то скоріше має йтися про розуміння, тобто про процес, в якому мають місце суб’єкт-суб’єктні відносини, має значення світоглядні позиції, середовище.

Розуміння права може бути різним у різних категорій населення. Уявлення про право має пересічний громадянин. Є певне праворозуміння у юристів-професіоналів. Але чи можна сказати, що воно базується виключно на наукових позиціях (на науковому пізнанні)? Ні. Це поєднання освіти, досвіду тощо.

При всій різноманітності підходів до праворозуміння найбільшу увагу має бути приділено двом концепціям: позитивізм і юснатуралізм. Крім того, мають бути враховані положення соціологічного праворозуміння (реалістична школа права).

Окремо стоїть питання про можливість синтезу (так звана інтегративна, чи інтегральна, концепція права). В цій частині проф. Козюбра вказує на те, що кожна з концепцій праворозуміння представляє певний світогляд. І ці світогляди неможливо поєднати (не можна примусити юснатуралістів визнати певні вихідні положення позитивістської концепції, адже тоді їм доведеться відмовитися від певних вихідних засад свого світогляду).

Поєднання можливе, але не на рівні підходів до праворозуміння. Можливим є поєднання результатів таких підходів, що може закласти основу для іншого, нового світогляду (як певного здобутку культури, здобутку цивілізації). Отже, підкреслимо ще раз: поєднують не підходи – поєднують результати.

Головний здобуток природної школи права: ідеали справедливості, рівності, свободи, права людини. Духовна сторона права. Уявити право без ідеалів, цінностей неможливо.

У той же час, чи можемо ми уявити собі право без елементів визначеності? Це шлях до свавілля. Вимоги до визначеності права і механізми її забезпечення — головний здобуток позитивістів. Але при цьому, повертаючись до здобутків природної школи права, слід пам’ятати: норми закону мають відповідати цінностям. Як з цього приводу сказав Кауфман: принципи права – перший крок до актуалізації права.

Соціологічна ж концепція нам потрібна для того, щоб пам’ятати: якщо навіть уявити право як систему ідеальних норм, то воно все рівно може залишатися декларацією, якщо такі норми не будуть втілюватися в реальному житті. Тим більше, що й самі правовідносини можуть виникати не тільки на підставі норм. Діють різні фактори: політичні, економічні.. і т.д.

Проф. Козюбра також зазначив, що право, на відміну від держави, не піддається революційним змінам. І це також зумовлє необхідність врахування здобутків соціологічної школи права. Тому, на думку М.І. Козюбри, не до повстань слід закликати, а до послідовного використання правових механізмів цивілізованого вирішення конфліктів.

Зі свого боку, право може випереджати розвиток інших соціальних факторів. Яскравий приклад: інтеграція ЄС. Економіка була не готова до інтеграції. Вирішальну роль відіграло право. Право має власну історію, відмінну від історії економіки, історії держави.

Далі буде…