Тема, яка викликала чи не найбільшу дискусію серед учасників Літньої школи. Олексій Вікторович Цельєв запропонував таку характеристику держави як правового інституту.

Як зазначив пан Цельєв, виникнення держави – процес довготривалий. Держава не виникає на пустому місці з точки зору правового регулювання. Ці інститути отримують свою первинну легітимацію з боку населення, яке мешкає на тій чи іншій території. А отже, право існує ще на додержавному етапі. У подальшому під час обговорення з приводу цієї тези було поставлено питання Дмитром Вовком щодо того, як визначити той момент, коли виникає право. Адже це питання є актуальним і для державно організованого суспільства (в іншій темі, коли йшлося про правоутворення, Олексій Вікторович говорив про існування доінституціональних форм права). Свою відповідь на це питання дав Микола Іванович Козюбра: на його думку, на доінституціональному етапі право вже існує, але ще немає можливості посилатися на джерела права.

Повертаючись до основних тез, озвучених паном Цельєвим щодо держави, то, зокрема, було відзначено, що держава апріорі не може існувати без правового підґрунтя. Виходячи за межі норми права, держава перестає бути правною організацією.

Ідеального визначення держави дати неможливо. Але можна назвати основні ознаки: територія, народ, влада.

Як зазначив О. В. Цельєв, вихід за межі права позбавляє державу її сутності і призначення. Однак, як на мене, такий підхід до розкриття поняття держави ставить питання про те, чи не усуваємо ми із розуміння держави недемократичну політичну організацію влади? Чи не підміняємо ми ознаки держави вимогами, що до неї висуваються на сучасному етапі розвитку? Чи не стають тоді зайвими поняття демократичної держави і концепція правової держави.

Як видається, поняття держави має охоплювати найбільш загальні риси, за допогою яких можуть бути охарактеризовані реально існуючі на сьогодні держави. Окремо слід розглядати ті вимоги, які висуваються до держави для того, щоб вона могла називатися демократичною і правовою.

До речі, суто термінологічний момент: на Школі поняття правової держави практично не вживалося, будучи заміненим поняттям «правна держава». В кулуарах навіть дискутувалося питання, яке поняття є більш точним — правна чи правнича.

Серед моментів, які хотілося б, щоб було відображено в підручнику, який готується, — питання так званих невизнаних територій (особливо з огляду на тезу, яку було озвучено на першій бесіді М.І. Козюброю, про необхідність включення до курсу із загальної теорії права нових проблем). Можливо, навіть не стільки з точки зору самих цих утворень, скільки з точки зору тих держав, на території яких вони виникають, і як це впливає на державний суверенітет.

Ганною Олександрівною Христовою у тому числі в цьому контексті було поставлено питання щодо міжнародного визнання як необхідної ознаки сучасної держави (із посиланням на конкретні положення Конвенції Монтевідео). Крім того, пані Ганною також було наголошено на необхідності розгляду в темі про державу способів виникнення держав на базі державно організованих суспільств.

Микола Іванович Козюбра звернув увагу на необхідність виправдання існування держави з точки зору тенденції до «олюдення держави». Але при цьому слід пам’ятати: держава має двоїстий характер — вона одночасно є і головним захисником прав людини, і основною загрозою для них, основним їх порушником. Вказане твердження змусило Дмитра Вовка поставити питання про те, чи може сучасна держава бути виправдана не через права людини? Наприклад, якщо йдеться про мусульманську державу.

Далі буде…