Скорее, анекдот, чем судебное решение.

В общем, решил кто-то отменить норму, которой были введены «недивидендные» авансовые взносы по налогу на прибыль. Но поскольку в КСУ для признания нормы неконституционной могут обращаться далеко не все, кто-то пошел в ВАСУ с требованием: признать соответствующее предписание закона незаконным.
ВАСУ мог поступить просто: отказать в рассмотрении иска, сославшись на то, что оценивать законы — вотчина КСУ. Но то ли по незнанию, то ли по каким-то другим мотивам, ВАСУ решил поступить иначе. Иск приняли к рассмотрению, но в удовлетворении отказали. Интересны мотивы отказа: закон вступил в силу 12 августа 2012 года, а в суд кто-то обратился только в марте 2013 года, когда уже прошли предусмотренные КАСУ сроки обжалования.

То есть надо полагать, если бы сроки не прошли…

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

04 квітня 2013 року                               м. Київ                                        П/800/189/13

…  У березні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконним частину 16 постановленого Верховною Радою України Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні” від 05 липня 2012 року №5083-VI (далі – Закон №5083-VI) щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток.

Відповідно до частини першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З обставин викладених у позовній заяві вбачається, що позивач оскаржує частину 16 Закону №5083-VI, який набрав чинності 12 серпня 2012 року та був офіційно опублікований в засобах масової інформації, однак звернувся до суду 29 березня 2013 року (відповідно до відтиску штемпелю на конверті).

Вивчивши викладені обставини та враховуючи, що оскаржуваний Закон України є офіційними і публічними, суд приходить до висновку, що позивач мав можливість вчасно звернутися до суду за захистом свої прав, свобод та інтересів.

Виходячи з того, що адміністративний позов подано після закінчення строку для звернення до суду і позивач не просить про його поновлення, суд не знаходить підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин, позов підлягає залишенню без розгляду на стадії відкриття провадження.