У 2015-2016 р.р. я брала участь у реалізації проекту ХОФ «Громадська Альтернатива» з моніторингу судових рішень в аспекті гендерної дискримінації за підтримки USAID. Робота над проектом виявилася непростою, але цікавою і плідною. В результаті — маємо три чудові публікації:

Судове вирішення справ у спорах, пов’язаних із ґендерною дискримінацією: збірка кращих практик / Упорядники: Олена Уварова, Марія Ясеновська. – Харків : ФОП Бровін О. В., 2016. – 192 с.

Захист від ґендерної дискримінації в судових рішеннях українських судів: звіт за результатами моніторингу / Підготовлено: Олена Уварова, Марія Ясеновська. – Харків : ФОП Бровін О. В., 2016. – 184 с.

Ідентифікація випадків ґендерної дискримінації: методичні рекомендації суддям / Підготовлено: Олена Уварова, Марія Ясеновська. – Харків : ФОП Бровін О. В., 2016. – 44 с.

Коротко про проект і про його результати.

Мета і методологія моніторингу

Мета – сприяти підвищенню рівня забезпечення судовою системою України ефективного захисту жінок від ґендерної дискримінації.

Компоненти моніторингового дослідження:

  • Аналіз судових рішень національних судів
  • Аналіз кращих практик міжнародних судів
  • Анкетування суддів та осіб, які займаються представництвом інтересів громадян в суді
  • Аналіз законодавчої бази

На першому дослідницькому етапі при первинному вивченні судових рішень було здійснено огляд більше ніж 15000 справ, з них відібрано 816 справ для подальшого аналізу.

У зв’язку із тим, що окремі справи виявилися типовими (повторюються фактичні обставини справи, аргументація сторін, є однаковою нормативна база вирішення справи й позиція суду при її розгляді), повний аналіз для цілей моніторингу здійснено щодо 377 справ.

Категорії відібраних і проаналізованих справ

Насильство в сім’ї і ґендерно зумовлене насильство Насильство в сім’ї (адміністративні справи: ст. 1732 КпАП)

Насильство щодо жінок (кримінальні справи: ст. 303 КК України)

Несімейне насильство щодо жінок, яке кваліфікується як дрібне хуліганство (ст. 173 КпАП)

52

 

10

5

Цивільні правовідносини Відшкодування моральної шкоди, завданої шкодою честі та гідності (ст. 1167 ЦК України)

Майнові права при вирішенні питання про виселення, зокрема через застосування насильства (ст. 116 ЖК України)

42

 

3

Трудові правовідносини Відсутність офіційного оформлення при працевлаштуванні (ст. 172 КК України)

Звільнення (ст. 40 КЗпП) / переведення на іншу роботу (ст. 32 КЗпП) / поновлення на роботі (ст. 235 КЗпП)

Невиплати матерям-одиначкам (ст. 181 КЗпП)

Ненадання відпустки по вагітності й пологам (ст. 17 Закону України «Про відпустки»), відпустки для догляду за дитиною (ст. 18 Закону України «Про відпустки»)

Заборонені для жінок роботи / Заборона залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження (ст.ст. 174-177 КЗпП)

Оголошення про роботу із вказівкою статі (ст. 11 Закону України «Про зайнятість населення»)

Сексуальні домагання (ст.ст. 1, 22, 23 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»)

12

 

45

 

19

 

40

 

8

 

 

7

 

13

Сімейні правовідносини Пониження шлюбного віку (ст. 23 СК України)

Розірвання шлюбу, майнові спори при розлученні (гл. 11 СК України)

Стягнення аліментів на утримання дитини (гл. 15 СК України)

Зміна імені дитини (ст. 148 СК України)

Визначення місця проживання дитини або прядку зустрічей з дитиною (ст.ст. 159-161 СК України)

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків щодо дітей (адміністративна відповідальність: ст. 184 КпАП)

28

32

 

2

 

14

13

 

9

 

Публічне право Виборчі спори, зокрема щодо порушення «ґендерної квоти» (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про місцеві вибори»)

Права внутрішньо переміщених осіб (Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб»)

Індексація грошових доходів населення (Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»)

Порушення процесуальних прав (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод)

Гендерна експертиза законодавства (ст. 13 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»)

 

7

 

5

 

8

1

 

6

Сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність і репродуктивні права Дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності

Відмова в зміні статі (Медико-біологічні і соціально-психологічні показання для зміни (корекції) статевої належності, затверджені наказом МОЗ від 03.02.2011 р. № 60)

Право на вибір лікаря та право на належну медичну допомогу (Методичні рекомендації щодо організації надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги, затверджені наказом МОЗ від 29.12.2003 р. № 620)

Застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні (ст. 123 СК України)

13

 

4

 

 

6

 

 

8

Інші Відшкодування моральної шкоди за порушення принципу рівності при обслуговуванні споживачів; ненадання відпустки по догляду за дитиною батькові-військослужбовцю тощо 26

 

Основні результати моніторингу

Загальні кількісні показники

  • у 159 696 судових актах з ЄРСР міститься термін «дискримінація»
  • 133 акта з ЄРСР містить поняття «дискримінація за ознакою статі»
  • 151 рішення з ЄРСР містить посилання на Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»
  • 295 рішень з ЄРСР містять посилання на Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»
  • 49 рішень з ЄРСР містять термін пряма та непряма дискримінація в розумінні ї Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»

Використання посилань на міжнародні документи:

  • у 89,1% проаналізованих судових рішень посилання на міжнародні акти відсутні
  • 5,8% судових рішень містять посилання на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод
  • 1,9% судових рішень мають посилання на Міжнародний пакт про громадянські і політичні права
  • 0,3% – на Європейську соціальну хартію
  • 2,9% – на Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок
  • 3,2% – на Конвенцію ООН про права дитини
  • у 2% справ використовуються інші міжнародні документи, зокрема, Конвенції Міжнародної організації праці

 

Використання посилань на національне ґендерне законодавство

(Закони України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», антидискримінаційні положення інших законів):

  • у 64,7% проаналізованих справ посилання на ґендерне законодавство відсутні
  • у 4,5% справ посилання є, але вони мають суто формальний характер
  • у 0,3% справ було виявлено, що посилання є надмірними, такими, що ускладнюють сприйняття тексту
  • у 0,3% справ є суттєві помилки у виборі нормативно-правового акту (посилання на акти, які не повинні застосовуватися для вирішення справи, на акти, що втратили чинність, тощо)
  • у 17,8% використано не всі нормативно-правові акти, які мають бути застосовані для вирішення справи
  • у 12,5% проаналізованих справ за оцінками експертів мало місце загалом повне застосування належних норм матеріального права

 

Загальний висновок

За результатами моніторингу встановлено, що положення наведених вище міжнародних документів і національного ґендерного законодавства залишаються переважно декларативними. Серед основних причин такої ситуації слід назвати такі:

а) низька обізнаність населення із міжнародними стандартами у сфері захисту від ґендерної дискримінації; особа часто не розуміє, що її права було порушено, особливо якщо йдеться про порушення внаслідок дискримінації. За більше ніж 10 років дії Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08.09.2005 р. № 2866-IV лише у 151 судовому акті міститься посилання на цей закон, при цьому в переважній більшості справи ініційовано державними контролюючими органами (здебільшого – у випадках реагування на факти вказівки статі працівника в оголошеннях про наявність вакансії), а не самими жертвами дискримінації. Часто основною причиною того, що особа не змогла захистити свої права в суді, виступає необізнаність особи з її правами і порядком їх реалізації;

б) недостатнє вміння представників юридичної професії, у тому числі суддів, ідентифікувати ті випадки, коли порушення прав та законних інтересів стає наслідком дії дискримінаційних положень законодавства або ґендерно нейтральних законодавчих актів, які на практиці призводять до дискримінаційних наслідків, або ж гендерних стереотипів, які існують в суспільстві.

Перепоною на шляху до утвердження ґендерної рівності також є доволі поширена серед опитаних під час моніторингу суддів позиція, згідно із якою суддя не може в своєму рішенні робити висновок, що мала місце дискримінація, якщо сам позивач не посилається на це. Судді вважають, що у такому разі діє правило про їх зв’язаність позовними вимогами;

в) переважне сприйняття громадськістю, у тому числі юристами, уповноваженими державними органами, текстів міжнародних документів з питань забезпечення ґендерної рівності як певних абстрактних конструкцій, які не пропонують конкретних моделей вирішення реальних життєвих спорів; у результаті – в судових рішеннях практично немає посилань на відповідні міжнародні документи;

г) низька представленість юридичних вишах програм навчання з питань гендерної рівності і недискримінації, що негативно впливає у подальшому на їх професійну діяльність. Результати проведеного у межах цього моніторингового дослідження опитування студентів свідчать про те, що найбільший відсоток студентів ознайомлений із текстом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (95,7%), Конвенцією ООН про права дитини (82,6%), Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (78,3%). З текстом Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок ознайомилося менше половини опитаних (47,8%). Про Європейську соціальну хартію знають 39,1%, стільки ж – про Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. З Конвенцією Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми і Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами – по 26,1%. З текстом Конвенції ООН про права інвалідів не знайомий ніхто із опитаних студентів.


 

Рекомендації

  1. Проведення широких інформаційних кампаній, спрямованих на подолання вкорінених стереотипів щодо соціальних ролей жінок і чоловіків, підвищення рівня обізнаності населення, юридичної спільноти і в цілому широкої громадськості щодо їх прав і механізмів їх реалізації.
  2. Формування вміння представників юридичної професії, в першу чергу суддів, ідентифікувати ті випадки, коли порушення прав та законних інтересів особи стає наслідком дії дискримінаційних положень законодавства або ґендерно нейтральних законодавчих актів, які на практиці призводять до дискримінаційних наслідків, або ж ґендерних стереотипів, які існують в суспільстві, а також використовувати міжнародні акти для аргументації своєї позиції в таких справах.
  3. Приведення національного законодавства у відповідність із міжнародними і регіональними стандартами в сфері прав людини.
  4. Надання вищими судовими інстанціями методичної допомоги судам нижчого рівня з метою належного застосування норм міжнародних документів у сфері забезпечення ґендерної рівності (у тому числі коли національне законодавство суперечить останнім) та законів України, спрямованих на протидію дискримінації. Особлива увага має бути приділена питанню щодо тягаря доведення в таких справах.
  5. Здійснення контролю з боку громадськості при прийнятті Трудового кодексу України, який має позбутися суто патерналістських положень (заборона для жінок працювати у нічний час, заборона направляти жінок, в яких є діти до трьох років, у відрядження, тощо), які не захищають жінок, а, по-перше, знижують їх конкурентоздатність на ринку праці, і по-друге, формують в суспільстві уявлення про жінок як про об’єкт для зовнішньої опіки.
  6. Необхідним є перегляд процедури проведення гендерної експертизи законодавства, яка на сьогодні часто виступає суто формальним механізмом. Існує потреба у виробленні належної методології її проведення і доступу громадськості до визначення пріоритетних актів, які підлягають такій експертизі та результатів відповідного аналізу.
  7. Включення до нормативної (обов’язкової) частини програми навчання у вищих юридичних закладах освіти курсів з недискримінації і ґендерної рівності.
  8. Забезпечення збору статистичної інформації щодо: а) представленості жінок в юридичній професії, зокрема, серед суддів; б) кількості судових справ, порушених жінками, порівняно із кількістю судових справ, порушених чоловіками; в) кількості судових рішень, в яких було зроблено посилання на міжнародний акт, рішення Європейського суду з прав людини, внутрішнє законодавство щодо захисту від гендерної дискримінації; г) кількості судових рішень щодо випадків насильства в сім’ї, їх розподілу щодо виду домашнього насильства, ініціатора порушення справи, результатів розгляду справи тощо.
  9. Поширення прикладів «кращих практик» судового захисту від ґендерної дискримінації.

 

Усі публікації доступні тут https://kh.academia.edu/%D0%95%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%A3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0