Верховный Суд Украины достаточно часто (даже очень часто, порядка восьми десятков решений) выходил за пределы своих полномочий, ссылаясь на прямое действие Конституции Украины. Речь идет о следующем: Хозяйственный процессуальный кодекс Украины на момент рассмотрения дела, которое стало предметом внимания Евросуда, закреплял исчерпывающий перечень возможных вариантов действий для ВСУ — либо оставить обжалуемое постановление без изменений, либо отменить постановление и передать дело на новое рассмотрение либо отменить постановление и прекратить производство.

Однако ВСУ, ссылаясь по сути лишь на принцип верховенства права, брал на себя полномочие, не предусмотренное ХПКУ —  он отменял обжалуемое постановления ВХСУ и без передачи дела на новое рассмотрение оставлял в силе решение суда первой либо апелляционной инстанции:

«.. Верховний Суд України зазначив, що в силу положень статей 6, 8 Конституції України він не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статті 125 Конституції України і статей 2, 39 Закону України «Про судоустрій України» в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду першої інстанції. При цьому Верховним Судом України було визначено, що наведений у ст. 111-18 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України) перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є правовою перешкодою для прийняття такого рішення«.

Евросуд признал такое поведение ВСУ ненадлежащим, выходящим за пределы компетенции:

«У своєму рішенні Європейський суд зазначив, що згідно зі статтею 111-18 ГПК України Верховний Суд України, скасувавши постанову Вищого господарського суду України, міг або повернути справу на новий розгляд до нижчої інстанції, або ж припинити провадження у справі. Натомість він залишив у силі рішення першої інстанції, і такі дії не були передбачені ГПК України. Європейський суд також зазначив, що не було жодної іншої правової норми, яка б надавала повноваження Верховному Суду України ухвалювати такого роду рішення. При цьому Європейський суд відхилив аргументи Уряду про те, що Конституція України має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, зазначивши, що загальні положення Конституції України не могли стати достатньою правовою підставою для такої специфічної компетенції, яка не надавалась відповідним законодавством. Крім того, Європейський суд вказав, що у цій справі Верховний Суд України не навів жодних аргументів щодо прийняття такої постанови, виходячи за межі своїх повноважень шляхом свідомого порушення ГПК України і ухвалення такого роду рішень, що, як вказувалось Урядом, стало звичайною практикою Верховного Суду України

В результате Верховному Суду Украины пришлось отменить свое решение: «За таких обставин Верховний Суд України скасовує постанову Верховного Суду України» — и вернуть дело на новое рассмотрение (постановление ВСУ от 05.11.2012 г. по делу № 3-47гс12).